РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ
ПОВЕДІНКИ
Відповідно до листа Міністерства освіти № 1/9-241 від 27.06.2001 р. першочерговою умовою попередження самогубств серед учнів є ретельне психолого-педагогічне виявлення дітей, чиї особистісні риси створюють підвищений ризик суїциду, індивідуальна робота з цією категорією дітей, розробка системи профілактичних заходів, широка просвітницька робота з сім ями.
Діти та підлітки, які перебувають у кризовому стані, потребують підтримки оточення, членів родини, педагогів, однодумців, психокорекцйної допомоги практичного психолога.
Для запобігання суїцидальній поведінці серед дітей та учнівської молоді необхідно створити в навчальних закладах атмосферу високої духовності, поваги до особистості та її внутрішнього світу, виявити дітей з ознаками емоційних розладів як можливої групи ризику, проводити бесіди та консультації з батьками, діти яких мають труднощі у навчанні, у поведінці та ознаки емоційних розладів, здійснювати психологічну просвіту вчителів та батьків тощо.
У загальноосвітніх навчальних закладах доцільно створювати інформаційні куточки, де вказано номери телефонів довіри, адреси, режим роботи підліткових лікарів, шкільних психологів, соціальних педагогів, юристів, центрів соціальної адаптації та соціальної роботи з молоддю.
Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи для науково-методичного забезпечення відвернення суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді загальноосвітніх навчальних закладів рекомендує практичним психологам і соціальним педагогам такі профілактичні та психокорекційні заходи:
1 Виявлення дітей групи суїцидального ризику, в яких є труднощі у навчанні, у поведінці та ознаки емоційних розладів, що передбачає:
- бесіди з класними керівниками та педагогічними працівниками;
- спостереження в класах;
- тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;
- бесіди і консультації з батьками, діти яких мають труднощі в поведінці та ознаки емоційних розладів.
2. Визначення причин труднощів учнів групи суїцидального ризику, що можливе через:
- індивідуальне обстеження дітей під час бесіди, тестування, інтерв'ю;
- функціональний аналіз проблем дитини, виявлення головних причин, які зумовлюють її труднощі;
- визначення типу групи суїцидального ризику та рівня небезпеки.
3. Можливі шляхи подолання труднощів:
- переадресування до спеціалістів — дитячого психоневролога, психотерапевта, у соціальні служби для молоді;
- індивідуальна чи групова психолого-педагогічна корекція;
- робота психолога з сім'єю: рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, зміни стилю виховання;
- рекомендації учителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з конкретною дитиною;
- зниження вимог до виконання навчальної програми;
- тимчасовий перехід на індивідуальну форму навчання;
- зміна дитячого колективу;
- переведення до іншого вчителя;
- заохочення до позашкільної діяльності, створення «ситуацій успіху»;
- допомога сім'ї від вихователів, соціальних педагогів, фахівців з охорони дитинства (у крайньому разі — клопотання про позбавлення батьківських прав).
4. Психологічна просвіта учителів та батьків передбачає:
• психолого-педагогічні семінари «Емоційні розлади у дітей», «Фактори, які впливають на суїцидальну поведінку в дитячому та підлітковому віці», «Як допомогти при загрозі суїциду» тощо;
• виступи на батьківських зборах, батьківських університетах, де в узагальненому вигляді повідомляють дані, отримані в результаті психологічного дослідження, пропонують рекомендації для поліпшення емоційного клімату в родині, розказують про відвернення та корекцію дитячих емоційних розладів, про профілактику суїциду; на індивідуальні консультації запрошують батьків дітей із групи суїцидального ризику.
5. Робота з педагогічним колективом навчального закладу:
- регулярно здійснюються психолого-педагогічні консиліуми чи спеціальні педради, присвячені профілактиці суїцидів; під час підготовки до педрад проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, розподіл ролей, виявлення учнів, які мають статус лідерів чи відторгнутих;
- організовуються бесіди та консультації з педагогами за результатами тестувань, спостережень; формуються рекомендації з вибору адекватних методів педагогічного впливу на окремих учнів і на клас загалом;
- при потребі проводяться педагогічні консиліуми по окремих учнях із групи суїцидального ризику;
- розробляються заходи з надання допомоги «важким» дітям із соціально неблагополучних сімей.
6. Психокорекційні заходи з учнями із груп суїцидального ризику:
- створюються групи психологічної корекції, тренінгові групи для дітей, схильних до емоційних розладів;
- проводяться групові та індивідуальні консультації з учнями;
- кризові ситуації розглядаються у колективі класу.
• застосовуються окремі елементи соціально-психологічного тренінгу з групою учнів чи з класом.
7. Робота з батьками:
- виступи на батьківських зборах;
- зустрічі з сім'єю;
- індивідуальні консультації, рекомендації з налагодження дитячо-батьківських стосунків, зміни у разі необхідності стилю виховання, переадресування до інших спеціалістів.
-
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОТЕНЦІЙНОГО СУЇЦИДУ
Педагогічним працівникам спеціалісти рекомендують у випадку виникнення ознак суїцидальної поведінки в учнів здійснювати такі види допомоги:
Підбирайте ключі до розгадки суїциду;
Сприймайте суїцидента як особистість
Налагоджуйте турботливі стосунки
Не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику;
Звертайтеся по допомогу до спеціалістів;
Важливо якомога довше зберігати турботу й підтримку учня;
Використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.
Ці заходи стануть ефективнішими, якщо учні довіряють керівнику навчального закладу, класному керівнику, куратору групи, викладачеві, знають, що і н ніколи не зраджував дитину і не зрадить у кризовій ситуації. Особливо це стосується практичного психолога — йому слід чітко дотримуватися «Етичного кодексу психолога», адже саме це забезпечить довіру учнів у критичний для них час.
| 